Пусті слова, не мають нічого.
Несуть лише негатив щораз.
А ти скажи, не мовлячи нічого.
Бо набридають слова не ті.
Пусті.
А я б слухала тишу.
Вона не бреше,
В ній лише правда говорить.
Несе в собі так багато,
Тож слухай мовчки і відповідай.
Без слів повідай їй про негаразди,
Вона зрозуміє тебе і так.
Словам потрібно донести неправду,
І так рідко правда говорить.
І тиша відповість тобі спокійно.
ЇЇ правда, гірко душу шкряботить.
А ти мовчи і слухай.
Там навколо, багато так людей гомонить.
Якщо почуєш ти, хоч одне правдиве слово,
Що те хотіла сказати душа.
То повертайся в гомін,
Ти ще маєш віру.
Її ж не маю я.
Не чую я слів душі в нікого,
І лише тиша скаже навпаки,
Вона спокійна, рідна, колискова.
Потрібна вона людям інколи.
Вона давала багатьом надію,
І повертала багатьох в світи.
А я залишуся,
Бо тільки з нею,
Можна поговорити мовчки в самоті.
