Evening walk
BY CHARLES SIMIC
https://www.poetryfoundation.org/poetrymagazine/browse?contentId=37860
Ви ніби прислухaєтесь
До моїх думок, о дерева,
Схилені над дорогою,
Якою я прогулююсь
Пізнього літнього вечора,
Коли кожне з вас - це круті сходи,
що по них опускається ніч.
Листя - наче губи моєї матері,
Що завжди тремтять, не в змозі вирішити,
Тому що повіває легенький вітерець,
І ви ніби чуєте голоси,
Або наче рот, повний приглушеного сміху,
Величезний темний рот, у якому ми всі би помістилися,
Раптом прикривається рукою.
Спокій навкруги. Світло
Прогулянки іншого вечора попереду,
Давно минулого вечора довгих суконь,
Гостроносих черевиків, срібних портсигарів.
Щасливе серце, які ж важкі кроки ти робиш,
Поспішаючи за ними в тінь,
що густішає.
Небо над головою все ще синє.
Нічні пташки мов діти,
Що не хочуть іти вечеряти.
Загублені діти, що співають самі собі.