А десь за роками збігають години,
Мені їх так мало – хоч ще б половину.
Куди заховалось дитинство щасливе,
І де те дитя, мале й полохливе?
Кого попросити про мандрівку у часі?
Мені на секунду, де в другому класі
Читаю книжку, малюю думками.
...
І так от пробігли роки за роками…
Тепер ми дорослі, тепер ми не діти,
Тепер стільки клопотів, що й ніде дітись.
Тепер ми дорослі, тепер ми не діти,
Тепер треба привід, щоб порадіти.
Тепер ми не діти…
Тепер ми дорослі…
