Росла себе акация
на горке за околицей.
Цветы, как аппликация,
а ветки часто колкие.
Смотрела вниз внимательно:
там гуси щиплют травушку,
родник струит старательно
и ходят парни бравые,
Махала сверху ветками,
звала к себе как будто бы,
Роняла, безответная
цветы прохожим путникам.
Колючки обходили все.
И только пчёлки малые
внимание дарили ей,
бояться не пристало им.
Нектаром нагружались все.
Ой, сладким будет мёд её.
Хоть порциями малыми,
но радостно и бодро ей,
что есть друзья умелые
и все трудолюбивые.
Хоть крошечные – смелые.
Колючки к ним – учтивые.
19.05.18 г.
Колючки бджілкам не страшніhttp://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791876
Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський
Росла собі акація
Колюча й непідступна,
Згори все вона бачила:
В долині паслись гуси,
Вітрець травичку колихав,
Джерельце струменіло,
Її ж ніхто не привітав,
Вона ж цього хотіла.
Махала вітами згори,
Мов кликала до себе,
А ніжні-ніжні пелюстки
Впали дощем рожевим.
Та колючок боялись всі:
Птахи і вітер буйний,
Та лише бджілоньки малі
Жили із нею дружно.
Нектар збирали із квіток,
Щодня брались за діло,
Виходить, ой, смачний медок.
Акація раділа,
Що друзі в неї є такі,
Усі трудолюбиві,
Хоч крихітні - сміливі,
Бо не страшні їм колючки.
16.05.18 г.