*****
Світло, яке ми несли з тобою,
речі, яким надавали значення,
виросли пам’яттю неживою
в те, що ми не змогли побачити.
Ніжність, яку ми удвох шукали,
наче тепло в березневих променях,
стала тепер недосяжним граалем.
Кожна любов потребує створення.
Кожна любов потребує відваги,
темної радості та пожертви.
Ми не зуміли знайти переваги
в недоліках, що складали моменти.
Та все, що ми збудували разом,
і все, що зруйнуємо поодинці,
стане відлунням порожньої фрази,
повним змістом на кожній сторінці.
Саме те, що любили ми двоє,
нестиме щастя нам і печалі.
Спогади знов огортають сувоєм,
“ люблю “ відносячи далі й далі.
Далі сніги, де пейзажі з вати,
життя, в якому немає спокути.
Я пам’ятаю, як тебе звати,
та хочу забути.