Поема
1
Так на словах ліричних
і спиняться,
Боже серця мого
І куди веде спина ця
чужоземцям сумним
що
всміхається
і щоб взнали —
чого у Огонь?
І ми обнімаємось як
досвіток й море
лососево губи в нас напаніровані
і ми
обнімаємось як море і небо
і любляче як все що пропало за
обрієм
виклично здорові
як море сонце і небо!
і ми.
Краса яка!
як Ти,
Сонце,
моря переважив
у віках!
Який любий!
Світає:
як свято Бога мого
ще б не вкрав Ти кого
2
Бог наступив
на мене —
на осу
ногою хвацько так
на небо адреснувсь —
слово до неба аж здіймає!
коли й не хочуть
і не відають
і не страждають. —
Бог — та ракета.
Швидко.
Легко.
І майже злетите,
чи ви й на злеті —
коли так
ходите по веці; душній
до поета...
Він як упалить —
Бог пірва;них знає:
такими як були — назад до веки
не приймає!
Я приховаю Вас,
бо в серці плачете,
це знаю.
3
Якщо поет правий
Христос в ньому живий:
у півночі імперії нема
Є білозубий південь —
і зима.
З руїн
апостолом зійде Христовим
чесна предивна — Ольга Седакова...
Єсть думка — є...
а як со-ві;сть продажна
крадеться
і продажне все
і со;вість в кражах.
Краса яка!!
А, Сонце правди, Ти моря і
переважиш...
моря в віках...
І що б Ти крав — ? —
чогось
4
Все починається.
Вже стало видно.
І Ефіопія.
Як для царя Давида —
німа.
Німа!
Чужа і хитра Ідумея.
Яка краса — що у віках!!
Ти знаєш.
Що я — із Богородицею й з нею?..
5
А буде в них Христос.
Нема юдейо-греків.
Як страшно
бачити далеко!
Яка Краса!!!
6
І ієрархи,
що ввели тут «принуділовку», —
лежать урекнуті.
Яка Краса! як в Небесах
у душах людських!..
Як за переклад всіх Псалмів
проголосують тут священники,
спокійні,
надалі — південь у зимі.
Нікого!
в них тільки Христос
в умі
що є у серці...
На траверзах навіть живих
посіють —
не за Вогонь
триматимуться росіяни: за Росію —
в тлін білої акації
Й не розчепи;ть долонь
і ще
не в геодезії — небесній —
щем
тримаються, але не за Вогонь, —
в дохлій світській поезії...
«Как бы чего не вышло...»
«Ще б і не трапилось чого...»
Милий Боже, Боже любимий,
Боже серця мого!!
16.05.2013
