Пуста квартира, в якій я сам на сам з собою.
Ніби закон, що людям треба люди.
Так вийшло, у більшості пріоритет - свобода,
Навіть в пустій квартирі, і нікуди.
Є своєрідний шарм у повній пляшці вина.
Є шарм у чорній спідній білизні.
Кому це потрібно, коли поруч нікого нема?
Момент ні для кого, звісно.
Так тихо, що чути власного серця стук,
Звук вина із пляшки у склянку.
Моторошно темно і тихо в кімнаті тут,
І сам на сам із собою до ранку.
Кому відкрити свої найтемніші бажання?
Кому розказати світлі етюди?
Яка ж банальна відповідь на питання:
Людям потрібні люди.