У минулім майбуття,
Смерть увінчує життя?
І так шляхетна правда, що серед бре-хні-жи-ва
Й вітру так п»янить ковток
від непритомності за крок,
І лише похорон дає днів сущих взна-ти смааа -аак
Згадай, що життя,
Згадай, що життя
Незримий свій вершить закооо-оон:
Теперішня зна-ать
Ще прийде рида-ать
На твій похорооооон!
Я знання зачувши зов,
Діяв, а не вів розмов,
І кров моїх слідів тепер додо-му-вка-же шлях
Заливав журбу вином,
Гадав, чи варт піти на дно,
Мене лиш власний катафалк пе-ре-ко-нааа-ааавв
Згадай, що життя,
Згадай, що життя
Незримий свій вершить закоо-оон:
Теперішня зна-ать
Ще прийде рида-ать
На твій похороооооон…
Згадаа-аай
Згадай, що життя,
Згадай, що життя
Незримий свій вершить закон:
Теперішня знать
Ще прийде ридать
На твій похороо-оон...
Згадай, що життя,
Згадай, що життя
Незримий свій вершить закоо-оон:
Теперішня зна-ать
Ще прийде рида-ать
На твій похороооооон!