Мов папороть тоненька проростаю
У серця твого дивовижний світ.
Я кожною клітинкою кохаю
І відчуваю свій весняний цвіт.
Коли душа, затихла від морозу,
Зустріне промінь блиском на щоках,
Ти не лякайся - то блищать не сльози,
То вранішня роса на пелюстках
Мене тримаєш ніжно, мов стеблину,
Цілунком надаєш життєвих сил.
Я в тебе, як у подорож, полину,
В тобі розправлених свобода крил!
