Навіть злато могло
Обернутися склом
І примарними сходами в /не/бо,
Але наче гіпноз
Тебе змусив всерьйоз
Вірить в те, що світ дасть все що /тре/ба
У-У-У, У-ууу, Й ти ступаєш на сходи у небо
одразу
В тобі сумнівів сонм
сіє навіть закон -
Ти слова не приймаєш на /ві і/ру,
Неспокуті гріхи,
безмістовні страхи,
А думки хаотичні над/мі-і/ру
Ууууу, невже це мари...
Ууууу, невже це мари е-е-ееее
Їх зглинає етер,
Й споглядає на те,
Як душа вирушає за ними...
В ній підспудно бринив
хор людських голосів,
що здавались мені кам'яними!
Ууууу, невже це мари
Ууууу, невже лише мари…
Не накинеш табу,
й шепіт чийсь мов віщун
Пророкує труби скору пісню
З нею день у вікно
кине промені знов
І луна відіб'/ється від /лі-/су
...
… О-у-оу-оу-оу-уо-у
Зачувши галас, не впадай у
хвилювання -
То так готують зустріч /ве-/сни;
І з двох доріг свою обравши, ти за бажання,
Не бійся й в слушну мить її зміни!
Але невже це мари?
Оу-ооо-уо
Дзижчать думки в уяві хором,
скрізь навколо,
Трубач сигналить, щоб ти йшов із ним...
Але задме на твоє горе
вітер суворо,
І в нім розтануть сходи мов дииииооом?
СоЛО
Пробіжка
Ааа-Ааа
Ааа-Ааа
Ааа-Ааа
Ааа-Ааа
Коли вже шлях стрімкий пішов,
Й душа позбавилась око-ов
Ти нам ІДЕШ назустріч зно-уов,
Доводиш ПАЛКО всім на / зло,
Що стане златом навіть скло...
І хто в соБІ зберіг запа-аал,
Почує зрештою сигнааал,
Де кожен /сам й всі заоднО-О-О-Йе
Ідуть угору!.. не на дно!.. Оо-ооо-йеее-йа
Й ти ступаєш на сходи у не-е-бо-о...