« Посміхнись милим усміхом, юним
Доторкнись темнотою з-під вій,
Оживи вже обірівані струни
У душі неспокійній моїй»...
...Так казав я колись тій дівчИні,
Що була до вподоби мені,
Із волоссям, як листя осіннє,
З голоском, як струмки по весні.
...Не схотіла мене навіть слухать:
Я ж – ніщо, перед Богом Краси…
Лиш промовила холодно-сухо:
«Буть твоєю мене й не проси!!!»
Сподівався – повернеться, скаже :
« Будь здоровий. Пока. Не старій…»
…Павутинку надії зав*яже
У душі романтичній моїй…
Що було – те було, Не вернути…
Ні Любові, ні снів –сподівань,
Що стараюсь збагнути-забути
Крізь мепреживо розчарувань.
Доброго Вам часу доби!!! Дякую, що взяли в обране!!!! Хай буде легко нашому перу і якнайчастіше звучить лірика у нашому напруженному житті!!!!!Дуже вдячний Вам!!!!!!!!!!!!!!!!
Гарно! 
