Колокол спокійно важкий прийняв удар,
Наче дзвін на мить зависнув у повітрі.
Пауза незатяжна тиші час, як дар.
...Захопились менші дзвони на просторі.
Знову глухо відгукнувся дзвін чутливий.
Шаленіє мідь. Ось стогнуть, плачуть дзвони,
Бо народ сліпий знаряддям є жахливим.
Розійшлись шляхи-дороги за мільйони.
Сполошивши всіх, скрізь звучать колокола.
Звуки ці повнокровні і живі, як крик.
Стверджують вони, що їх правда завела.
Тьму розвіяв, розвіяв хиже зло навік.
