Анотація.Уявіть собі маленьке містечко з назвою Тридесяте царство, в якому живуть справжні персонажі з Українських казок. Тут вам і Кощій безсмертний в ролі мера. Василиса премудра його помічник. Офіцер поліції Котигорошко, бармен Змій Горинич, Лис Микита, Баба-яга, Ілля Муромець, підприємець Соловій розбійник та багато інших. Днем вони звичайні люди і як звичайні люди: працюють, миряться, сваряться. Тільки ось конфлікти в них «казкового» масштабу.
Пролог.
В двері постукали. Яга невдоволено пробурчала якесь прокляття, але піднялась. Вночі баба Яга виглядала по-справжньому старою. Це днем вона виглядала наче та фото-модель з журналів, світловолоса, з голубими очима, струнка, з пишним бюстом. Але ніч вертала все на свої місця. На спині з'являвся бісовий горб, котрий вона ненавиділа.
- Двері, відчинись! — наказала вона.
Нічого не сталось. Стара ляснула себе по чолу. Знов забула.
- Хатинка, хатинка відчини двері.
Цього разу спрацювало і двері розкішного котеджу: «На чотирьох ніжках» відчинились.
- Чого приперся? — невдоволено буркнула стара.
В темряві гостя не було видно.
- Де воно? — громовим голосом запитав він.
- А я звідки знаю? — Сон, як рукою зігнало.
- Знаєш. Ти мала отримати пакунок!
Ягу продерло до кісток. Гість викликав в неї страх. Вона нікого так не боялась.
- Т-там… — старі пальці, тремтіли, але показали напрям вглиб кімнати.
- Чудово! — Задоволено сказав гість. — Давно я на це чекав.
- Ти приречеш всіх нас... — Жалібно проскавуліла Яга.
- Нас? Ти мені винна, забула?! Цілих п’ятсот років я сидів за нас обох і того блідого недоумка. А тепер віддай мені пакунок і принеси моє лице!
