засніжило весь білий світ
наче білий пухнастий цвіт.
іскряться подряпини срібні,
ледь глибокі, не зовсім рівні.
залишені не так вже й давно,
Усім на них всеодно!
На серці дівчини лишені
людиною, що там жила.
Звуки музики стишені
Хоч історія нещодавно була...
Серце за ним упадало
Летіло на крилах незнаних..
А із часом- гірко страждало
Без почуттів бажаних.
Засніжило весь білий світ
Наче білий пухнастий цвіт
А сугроби все більші і більші
Тільки вчення ні скільки не більше
Серце крилате їх не сприймає
Як дурне, воно сліпо кохає
злітає на крилах прозорих
І меж своїх мрій не знає
Воно мабуть не розуміє
що інші через нього страждають
А вітер зрадливий все віє
І серце оте не сприймають
Серйозно, як і почуття
Його палкі хоч і юні
Таким є і наше буття
Та надії не місце у труні
Хай живе, як і віра у те,
Що взаємність нарешті прийде
І хтось серце оте пригорне
Розтануть сумніви як сніг
Що засипав весь білий світ.
наче білий пухнастий цвіт
А подряпин уже й не видно
І серце тримається гідно.
Гарно! 
