Павлюк Трус, Сонет: Над кубком озера, глибоким і скляним
Над кубком озера, глибоким і скляним,
У тонкій просині між кросен баговиння,
Лілеї плакали на хвилях синіх –
В безодню темну задивлялися вони.
І плином нешвидким навіяні їм сни,
Як образ спогадів із далечіні,
Над тванню розляглись густим сплетінням,
Де випливали відгуки весни.
Так квіти гинули від суховію в полі...
В промінні сонця, в вицвіті роздолля
Прекрасні розцвіли на вільному стеблі.
І води сяючі життєвих переливів
Змивають каламуть з грудей землі,
І гублять тінь на дні віків бурхливих.
Паўлюк Трус
Санет: Над кубкам возера, глыбокім і шкляным
Над кубкам возера, глыбокім і шкляным,
У тонкай просіні між кросен багавіння,
Лілеі плакалі ў хвалях сініх, –
Ў прадонне цёмнае ўглядаліся яны.
І плынню кволаю навеяныя сны,
Як вобразы далёкіх успамінаў,
Узорам слаліся над сплеценаю цінай.
Дзе усплывалі водгукі вясны.
Так кветкі гінулі пад ветрамі у полі...
Ў праменнях сонца, ў квецені раздолля
Прыгожа-стройныя на волі расцвілі.
І воды чыстыя жыццёвых пераліваў
Змываюць цьмянае з грудзей зямлі,
Губляюць сцень на дне вякоў бурлівых.