Павлюк Трус, Сонет: У барвах осені багрово-золотих
У барвах осені багрово-золотих,
Де верби гнулись від вітрів додолу,
Плели вінки у позолотах кволих
І осипались з кленів бронзові листи...
А понад озером кущі від гіркоти
Журбою заміняли радість охололу;
Губили перли із туманного подолу,
Щоб квітам запашним в багні допомогти.
Так і думки пірнули в водяну безодню,
Потоком-волею пробуджені сьогодні, –
Пливуть у даль за гомоном струмків.
І в серці, що відкрилось під дзвінкі акорди,
Нам пишуть дні історію віків,
Колишуть давнину відважно, буйно-гордо.
Паўлюк Трус
Санет: У цвеце восені пунсова-залатым
У цвеце восені пунсова-залатым,
Дзе вербы гнуліся пад ветрамі дадолу,
Плялі вянкі ў прозалаці кволай
І асыпаліся кляновыя лісты...
А па-над возерам пажоўклыя кусты
Журбою веялі ў радасці вясёлай;
Гублялі пацеркі з туманнага прыполу,
Каб кветкам водарным у багне не астыць.
Так думкі канулі ў жвірыстым прадонні,
Струменем-волею абуджаныя сёння, –
Плывуць у даль за гоманам крыніц.
І ў сэрцы, узвіраным пад звонкія акорды,
Вякоў гісторыю нам пішуць дні,
Калышуць цьмянае адважна, буйна-горда.
