Білі відтінки на білому фоні,
Нині зима уродила снігами,
Впали вони на мої грішні скроні,
Не відігріті твоїми устами.
А пам'ятаєш, тривожив невпинно,
Сніг і цілунок, ми весен не ждали,
Нині ж нікому ніхто вже не винен ,
А ні надії, ні суму-печалей.
Спогад лишився. Його не відняти,
Світлий, як тала краплина озима ,
Не завмирають часів циферблати,
Цокають стрілки, а щастя десь мимо.
Йде тротуаром в далекому місті,
З білих снігів у чужинські обійми.
Стеляться віршом на аркуші чисті,
Зовсім тобою забуті вже зими...
(с) Надія Семена
