Десь за містом упав ангел.
Крила біліші за хмари
і очі намов у дітей.
Присланий на землю
словом божим.
Посланець небесних врат.
Десь у місті шум, та гам,
заповнені людьми алеї.
Але усі як не дивились,
та лиш діти вбачали
обліки ангелських крил.
Він ішов серед людей
що його омина,
немов туманом огорнутий,
вдивлявся в них,
та його ніхто не помічав.
Десь чути сирени
ніби серенади міст.
Ангел йшов через вулички,
парки і сірі будинки,
Граючись з дітьми
всі казали "ангел!".
І дехто помічав щось чарівне,
немов секундне видіння.
Він ходив день та ніч,
бачив горе та розбиті серця.
Побачив і смерть і життя.
Злоби переповнені моря.
І від цих пейзажів
зашився в кутку і тихесенько
собі так плакав.
Питань немов гора
чі заповнений чердак.
Десь за містом упав ангел.
Крила біліші за хмари,
і очі намов у дітей.
Присланий на землю
словом божим.
Посланець небесних врат.
Деколи ми не помічаємо янголів.
Деколи вони серед нас.
Деколи цей ангел тримає тебе за руку а
деколи він приходить коли погано.
Бережіть цих янголів, не давайте ним вирости нами.......