А життя, як та повість, що пише Всевишній:
Сторінок в ній багато, яскравий сюжет,
Є закладки... Та ти опинився найближче,
На магнітній, немовби, застібці, надійний браслет.
Доторкнувшись якось, залишились стосунки,
Як від гравера знак, як тату,
В почуттів глибині... із мільонним рахунком,
Лотерея-Фортуна, що припала на Долю мою.
І вже значення зараз не має буденність,
Всі обставин кайдани розбиті упрах.
Поміж нами є дихання, а не взаємність,
Як буває в чарівних й пророчих всіх снах.
Я тебе... Фраза є головна...
Серце з ритму збивається поруч коли...
Всоте скажу, нехай і вона не нова:
Бо життя наше повість... І ти в ній герой головний.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821006