Говорили про Крути...
Багато, натхненно, запально....
Говорили: - Були вони діти,
та слава їх вічна,
хоч доля трагічна й печальна.
Говорили про подвиги...
Ще говорили, що занадто
нерівні були тоді сили.
Говорили багато, аж небо
ясне червоніло,
Говорили багато, багато
про щось говорили...
Так, печальна й трагічна!
І лише?
Чи, може, й повчальна?
В чім причина загибелі їх?
Причина яка визначальна?
То ж не триста спартанців,
очолених Левом могутнім!
Дітлаха! В котрих все
мало б бути в майбутньому!
Дітлахи... Спантеличені, збочені,
збиті із тями ...
Їх погнали у прірву, у безвість,
погнали у яму!
Їх погнали вожді,
прикриваючись тілом юначим,
прикриваючи гнилість свою,
і бездушність, і хисту нестачу!
Їх погнали, як гонять тепер
вже усю Україну,
знову топчуть майбутнє,
і славу, і віру...