Поміж раєм, землею і пеклом
Ні лазівки — сумніви з пліч.
Править ніч Гетсиманським садом,
Непробудна, нещадна ніч.
Ніч змарнілим зімкнула віки,
Напоїла спокоєм сад,
І соратники безпробудні,
І сподвижники міцно сплять.
На чолі розлилася втома —
Не почують, не пом'януть...
А Йому до біди, до тої,
П'ять хвилин, і не проминуть.
Нерухомий. Він ловить звуки.
Вже на хвилі поділені дні:
Ось Пілат умиває руки,
Ось вже натовп кричить: "Розіпни!"
І Голгофа, і та осика,
Де Іуда закінчить свій рід...
О, яка це нестерпна мука —
Передбачити кожний хід!
Чомусь вчити зараз не варто —
Піде все, як вода в пісок.
Й рахувати хвилини марно —
Все відбудеться у свій строк,
Всі події безповоротні:
Взятий. В зло́дії. Розіп'ятий.
А соратники безтурботні!
А сподвижники солодко сплять!
І допоки в смиренній тиші
Було чутно споряджень дзвін,
Все питання про якусь чашу
Безупинно повторював Він.
І немає з небес відказу,
Ані руху, незмінний час.
Лише миті спливають, і все те
Було сприйняте як відказ.
У пророка одна дорога.
Суд над ним — лише Вищий Суд.
І Йому залишилося трохи —
Слава Богу,
Уже ідуть.
А. Макаревич
Переклад Тані СВІТЛОЇ
Между раем, землей и адом
Нет лазеек — сомненья прочь.
Правит ночь Гефсиманским садом,
Беспробудная, злая ночь.
Ночь усталым сомкнула вежды,
Тишиной напоила сад,
И соратники безмятежны,
И сподвижники крепко спят.
По челу разлита усталость —
Не услышат, не помянут...
А Ему до беды осталось,
Может, пять с небольшим минут.
Он недвижен. Он ловит звуки.
На мгновенья разбиты дни:
Вот Пилат умывает руки,
Вот толпа, что кричит: "Распни!",
И Голгофа, и та осина,
Где Иуда прервет свой род...
До чего же невыносимо
Видеть ход вещей наперед!
Бесполезно учить чему-то —
Все уйдет, как вода в песок.
Бесполезно считать минуты —
Все исполнится точно в срок,
Все исполнится неизбежно:
Взят. К злодеям причтен. Распят.
А соратники безмятежны!
А сподвижники сладко спят!
И пока в тишине звенящей
Был слышен доспехов звон,
Все слова о какой-то чаше
Повторял беспрестанно Он.
Только нет в небесах ответа,
Ни движенья, ни звука нет.
Лишь мгновенья бегут, и это
Было принято как ответ.
У пророка одна дорога.
Суд над нею — лишь Высший Суд.
И осталось ему немного —
Слава Богу,
уже идут.
А. Макаревич