І ніби - так, і ніби - ні,
І серце наче у вогні,
І сум і біль я свій долаю,
Я Бога знов і знов благаю…
Чому ж ти серце краєш, мила?
Чому ж не даш мені хоч шанс?
Чому краси твоєї сила
Не дасть дрібнесенький аванс?
Пробач за все мені, кохана,
Пробач за те що поспішив.
Все,що міркую – то омана,
Я почуття не заслужив.
24 травня 2007р., м. Київ
