Стежкою іду.
Пройшла тут осінь щойно
в шатах із парчі.
Несу їй у дарунок
золото своїх років.
Тулю до серця
всю в росах хризатему.
Квітко осені,
красою днів квітучих
зі мною поділися.
Несу в букеті
червоне листя кленів.
Покажу всім тим,
хто осені не любить –
ось для вас взірець буття!
Крізь хмари місяць
на землю срібло кинув,
зачарувавши
холодну пізню осінь
казкою нічних видінь.
Сріблястий іній
укрив осіннє поле.
Наближається
з холодними вітрами
зима – самоти жура.