Озирнувся навкруги, десь біліє хата,
Кров і мертві вороги, і шабля щербата.
Чорні ворони над полем поволі кружляють,
Я лишаю їм поживу і вони це знають.
А хотілось просто жити, жито-хліб ростити,
У вишневому садочку щоб сміялись діти.
Щоб збиралась за столом велика родина,
Щоб нарешті відпочила Ненька - Україна,
Бо втомилась вже від крові. Але знов до хати
Лізе наволоч ординська хазяїв вбивати,
Бо для нього найсвятіше - вбивство і грабунок.
Зроблю я тобі ординцю щирий подарунок,
Подарую тобі смерть...
МУДРО.
