Багато труднощів та розчарувань,
Багато горя зламаних сердець.
Багато так несумісних поривань –
І ти вже іграшка, а не боєць.
Тебе усі чіпають, усі хочуть
Чомусь поганому, здавалося б, навчить.
Сутужні нерви байдуже лоскочуть.
А чуйне серце все ще бореться, кричить.
А тужне серце все ще хоче волі,
Чарівної любові та тепла,
Хоче ліпшої, інакшої долі,
Незримих, ніжних відблисків добра.
Воно натягнуте, нібито струна,
Від болю, плачів, нервів та незгод,
Мить, мить... може розірватись, мов дуга,
Але ж так хоче м'якості й пригод.
Зламані серця – вони неначе сплять.
Неначе в їхній код прищеплений складний пароль.
Неначе м'язи наскрізно скриплять.
Неначе, так, давно вже визначена їхня роль.
23.02.2017
