Тонкі, трепетні, барвисті та коштовні квіти,
Які несуть краплинки радості в життя,
Можуть поглядом заморозити чи зігріти,
Стишують чи пришвидшують серце биття.
Жива, ясна, ніким незаймана квітка
Росте, плете десь тут, десь там,
Показує світу свою красу зрідка,
Дарує натхнення казкам.
Тендітні, неймовірні, незвичайні квіти,
Які кричать беззвучним вітерцем: «Не рви мене! Не рви!».
До них можна не тягтись або ж прикипіти.
А вони лише шепочуть: «Життя мого не розірви!».
Квітка ‒ така хитка, така мінлива.
Вона цвіте лиш тут, лиш зараз ‒ далі її уже не буде,
Така чарівна і така вразлива,
Якоїсь не згадає ніхто, якоїсь пам'ять не забуде.
Котрісь невибагливі, а котрісь примхливі ‒
Вони показують чи приховують свою ніжну чи гостру красу у миті,
Котрісь геть боязкі, а котрісь над сміливі,
Котрісь давно вже поховані від причин, а котрісь ніким та нічим не змиті.
22.04.2017