**********
Коли звичайні крила замість рук –
Не втримати оздоблень, і на брук
Вони спадають мокрими листками...
Не втримати означень та дрібниць...
Еклектика заплутаних різниць
Шершавиться застиглими мазками...
Не втримуються риси на лиці,
Немов маленькі місячні людці,
Які існують лиш в хисткому сяйві,
Зникають та відновлюються з ним...
Не втримати цей прохолодний дим,
І навіть жалкування тільки зайві.
І вже в скупій відвертості своїй
Шматує наші стяги буревій,
Розгойдує будівлі на гілках,
З полиць кудись летить невтримний посуд,
І нам уже не до пташиних скарг...
І в снах побачить крихітний опосум
Ламкий, укритий інеєм полин,
Чужих сузір'їв небувалий плин,
Чужих істот пронизливе кружіння…
Не втримати... Та мабуть, і не слід...
І відпливуть, втрачаючи тяжіння,
Двори, кав'ярні та сплетіння віт.
