Козаки молодцюваті
Грали з лівими в футбол
І забили, дурнуваті,
У свої ворота гол.
В козаків повисли вуха,
Солов’єм суддя свистить:
Починайте, хлопці, чухать
Там, де зовсім не свербить!
Промайнуть чотири роки
У паплюжній тріскотні,
Україна кароока
Знов опиниться в лайні.
І здивуються народи,
Задивується весь світ:
- Чом ми любимо свободу,
А вони – колючий дріт?
В нас до влади йдуть багаті
Та державницькі сини,
В них є хвеськи язикаті,
Партачі й балакуни.
Президентову посаду
В нас шанує увесь люд,
А у них Верховна Рада
Ллє на нього часто бруд.
Ми із Ради репортажі
Бачим мало не щодня.
Їх нардепи – в дикім ражі,
Наче в псарні йде гризня.
Ми в парламент той собачий
Розмели б у «айн момент»,
А у них дуже терплячий
І народ, і президент.
Ми шануєм Герб, Гімн, стяг свій
Всі реформи провели.
В них є «фрукти», що й присягу
У свій час не прийняли.
Ми ввели державну мову
У прадавні ще часи,
Ці продать її готові
За кавалок ковбаси.
На сто літ від нас позаду,
Жебраки, старці кругом,
Але знов обрали в Раду
Тих, що йдуть «нє тєм путьом».
За ідеї комуністів,
Вас мільйони в гроб звели,
Ви ж комуносатаністів
Знов до влади привели.
Світ ідеї комунізму
Викидає на сміття,
А вони вождів ослизлих
Воскрешають з небуття.
Не спасе вас Сталін, Ленін,
Їх злочинний словоблуд,
А врятує труд щоденний,
Господарський, чесний труд.
Думка й досі, по ці пори
В нас не йде із голови:
- Українці! Ви не хворі?
Не дурненькі часом ви?!
04-05 квітня1998 рік