* * *
Обличчя дивиться з гори,
На мить змінивши свою маску.
І, ось, зникає в вишині,
Немов в напівзабуту казку.
І небо, синє, як ріка,
І білі плями-хмари вільні,
Пливуть у вічність, і легка,
Моя душа злетає в вирій.
І стародавній океан
Згадає про гучні пригоди,
Як в юності туди пірнав,
Де було менш всього нагоди.
І сонце - вогняна зоря,
Передає радіограми.
І квантові лани-поля
Розповідають про нірвану.
І тризуб з тонким ланцюгом,
Мене позначив своїм знаком,
Як зоресвітним батогом,
Що любить до нестями злаки.
І пляшка whiskey - то є ключ,
До наших рідних донських галів.
І я з'єднав у собі суть
Всього-всього, весь світ в мандалі.
А небо змінює картини,
Як у космічному кіно.
Я все іще шукаю рими, -
У Всесвіт сховане вікно.
* * *