Прозорі душі ходять по си́рій землі ,
Холодні душ стонуть без устану .
Все просять хлібу і води,
Зливаються в долонях сивого туману.
Сріблясті кре́сти душі обіймають ,
І тихо дивляться в хатки .
Зі смутком на могилках ридають,
"Повернутися" говорять їм думки.
І знову обіймати всю сім*ю,
Щоб сміх лунав у всій квартирі .
І знову жити з радістю,
Бути в гармонії і мирі .
А зараз що ? Холодна тишина...
І тільки стони ,схлипи, сльози .
Тут навіть не співає пта́ха,
Хова туман душевні болі ...
