Наш сивий король вже нездужає третю весну
Ви ще маєте сором питати, що потрібно йому?
Ми скинули в море золото й тисячу діжок вина
Його ж не цікавить тепер навіть любов та війна!
Найстаріші жерці похилились сьогодні над ним
Слухають голос нездалий, гірко-сухий, як полин
Він, що марить про сни, і небесну жорстоку покару
Чи справді так лишить свою безталанну отару?
Ми живемо у горах на морозних краях ойкумени
Боїмось по ночах завірюхи, лавин та сирени
Наш останній король,той що молиться вітру і морю
Коли забажає ще віддасть нам легенди та зброю
Ми змагаємось в силі проти небесних глибин
Бачиш там коло моря наш перехилений млин?
Через нього інші народи навіть забули про нас
Вони вірять, що ми - ті хто придумали час
А ми, як по правді казати, тільки малюємо зорі
Вони всюди із нами - коли ми на праці чи хворі
Їхнє сяйво будить насуплених звірів зі сплячки
Будемо вірити - наш король не помре від гарячки.
