Така виразна та миттєва висота,
Яку так хочеться здобути,
Заманлива та давня, ніби теплота.
Є те, що хочеться забути.
Вона така чуттєва і така незнана,
У миті цій ясній ‒ єдина грань.
Вона десь бажана, а десь і геть незвана.
І ти втомився від руху змагань.
Така... на перший погляд недосяжна висота,
Яка вже створена тут, там,
Невагома, тягуча й тиха, ніби пустота.
Хтось дарує ніжність світам.
Вона така замислена, майже нескінченна.
Вона росте все далі й далі.
Як манить її палітра вражень незліченна
У цій незвичній чистій далі.
Така вона ‒ велична висота,
Така мінлива у в той же час стійка,
Елементарна, ніби простота,
Така далека і в той же час близька.
15.07.2017
