Крізь зимову казку на сноуборді.
Я зробив лише один вдих і видих, щоб стати на дошку, приблизно знаючи дорогу,
Яка тягнулася вздовж зимового лісу, дерев, вкритих білосніжним снігом, який зціляє лише одним своїм кольором, символом чистоти.
Я їхав з швидкістю, як вітер, єдиний вітер у цьому лісі.
З мого рота йшов дим попелясто – білий,
В очі раптово вдарився сонячний промінь, який пробився через гілля, яке, від його появи, заблищали як алмази.
Мимо мене по обидва боки наступали і відходили назад стовбури дерев з білосніжним гіллям.
Я вперше дишу лісовим зимовим повітрям.
Я зупинився майже на кінці лісу, взяв сноуборд в руки і пройшовся,
Крізь зимову казку….
