Сироїд Андрій Антонович
Народився в 1919року
в с. Лемеші Янушпільського району Житомирської області.
Пропав безвісти під час Другої світової війни.
Залишки тіла солдата було виявлено
у квітні 2020 року у полі неподалік с. Радогоща
Лугинського району Житомирської області.
Перепоховання відбудеться у рідному селі солдата.
Земляк наш - Сироїд Андрій
Зник безвісти у Другій світовій.
Не повернувся із війни.
Не повезло – живим прийти.
Батькам не вірилось, чомусь,
Бо обіцяв: « Я повернусь».
Вони надіялись й чекали –
Літа тихесенько спливали.
А він приходив в їхні сни
Легеньким вітром щовесни.
Батьків за плечі обнімав,
Втішав і сльози витирав.
Немовби, з ними говорив,
Ще зачекати їх просив.
Й вони чекали до кінця
З війни солдата і бійця.
Померла мати і татусь,
Але слова ті - «.. повернусь»
Неслись із вітром щовесни,
Де край дороги ясени;
Село де рідне – Лемеші,
Й садок колгоспний на горбі;
Де яблуневий білий цвіт
З пелюсток стежку до воріт
Встеляє тут, де була хата,
і залишалася чекати
Замість батьків його з війни -
Не дочекалися вони.
Не дочекалася і хата
З війни солдата, сина, брата.
Стоїть лиш місце в споришах,
Де була хата в Лемешах.
І де тополя ще росла,
Бо свідком тих подій була:
Солдат як в сни сюди літав,
А рід його все виглядав.
І ось чергова вже весна
Всім сповістила, що війна
Нам віддає назад Андрія -
Здійснилася батьків надія.
Не дочекалися вони -
Та рідні є і земляки.
Багато літ з тих пір пройшло -
Солдат вертається в село.
Та ні, додому він би не дійшов, бо це був 1944 рік і це вже німців гнали назад на Берлін, то він проходив лінію фронту паралельно від дому за сто з гаком кілометрів, то йому би і не вдалось заскочити додому провідати батьків. Він би тією стороною пройшов би на Берлін, минувши свої рідні місця. Дякую за відгук!
На Фейсбуці, на своїй сторінці, я поширила статтю місцевої газети. Там є детальна розповідь про те, як саме виявили останки. Якийсь чоловік на полі щось там копав і лопатою дістав останки. Було видно, що це солдат з Другої світової війни. Там, біля кісток, була каска і ще щось, що вказувало на те, що це саме солдат. І, на щастя, знайшли капсулу, в якій виявили клаптик паперу, де було записано всі дані про цього офіцера. Зараз карантин, але по його закінченню, останки привезуть і проведуть поховання в його рідному селі, де він народився. Це мій земляк. З мого племінниками разом в школу бігала. То вважаю за свій обов"язок написати вірш про цього лейтенанта. Ось такий вірш у мене вийшов. Дякую за відгук!
