Ти – моя безмежність... Я в тОбі розчиняюсь...
Й цю не зламати єдність... Без тебе.... помираю....
Знаєш..., коли отак зникаєш... Душа вдягається в тумани...
А серце... сльози ллє гіркі... Й навколо все... – безвихідь від омани...
Якби ти тільки знав... Як хочеться до тебе...
Твоє обличчя в снах... Мов невловимий птах у небі...
Без тебе холодно і сумно... І крижаніє серденька вікно...
Нехай здається все безумним... До тебе кожної хвилини страшенно проситься воно...
Приходиш ти постійно у думках... Чим серце лиш ще більше розриваєш...
І зустрічаємось з тобою... лише в снах... Але нехай й від них душа співає...
Ти тільки знай, мій любий друже... Ти став для мене найрідніший...
Розумію, що... слова вже тут не допоможуть... А у думках живе лиш найстрашніше...