Під зорями, омитими туманним небом
Живе і хвилями шумить Дніпро.
Моя Вкраїно, знову я молюсь за тебе,
Піднявши до небес зіниці і чоло.
Молюся за твої незаймані простори,
Поля безкраї і калину під вікном...
Хай сяють золотом твої святі собори
І доля більше не гірчить нам полином.
Як матір ти нас виплекала і зростила,
Сама ж не молодієш з довгими роками...
Не опускай, рідненька, вільні крила —
Ти будеш жити нашими гарячими серцями!
І будеш мальвами цвісти по селах,
Співати солов'ями у вишневому саду...
І хай історія твоя, місцями невесела,
Тебе малює лиш квітучу й вічно молоду.
Волезакохана і серцю мила Україно,
Я чистою душею мо́лю Бога про одне,
Щоб піднялися пошрамовані коліна
І посмішкою заіскрилося лице!
Гарно.
