Який нестерпний жаль? незграбна прикрість?
Гарант наш Зе хворіє на ковід!
"На жаль" і Мендель виказала щирість,
І встала на крихкий і слизький лід...
З обуренням звернулась до "цинічних",
Під час подій пост-апокаліптичних...
Радіють новині порохоботи,
Йому здоров’я зичать раз-у-раз
Усі побічні дії побороти,
Відвідувать частіше унітаз...
А наш гарант записує відосік,
І з виглядом, немов, добу на дозі...
Відвішує смачненькі всім репризи.
Вичавлює, як з тюбика всю біль...
Нові з’явились у дитя капризи:
Кіно, асфальт, дороги, водевіль...
А люди, що за них голосували,
В прокльонах на підлозі помирали.
- «Я вам із Феофанії віщаю.
Все в мене добре, я вас запевняю.
Тут сервіс люкс, а медики - боги!
Тремтіть, від страху, підлі вороги».
Але ж закралась в серце недовіра,
Він, якось, виглядає підозріло.
Здається про хворобу той збрехав,
Втік пацієнт, себто, п’яти накував…
А люди в чергах, бідні, животіють,
Боз помочі у немічі хворіють...
Ну що казати; - "блазень і сволота,
зелене посміховисько й гидота"...
