Видалила всі фото,
Стерла всі смс,
Страшно стало трохи.
Де сенс?
І я знову у сумнів,
Поринаю.
Не рахую я тих днів,
Забуваю...
Той день, той запах,
Звук, той сміх.
Що лиш в життя міг
Повернуть мене.
Бо мій воїн давно вже зліг,
Усе це вже даремне.
Я бачила себе на
Фотографіях.
Проте шукала кращого,
По профілях
Людей щасливих,
Проте дрібних і метушливих.
Я тепер все стираю,
Все заново починаю,
Все розумію,
Не все зведу в дію.
Лиш в думках,
Завжди все красиво.
Лиш у муках
Все як диво.
Лиш в темряві
Моя душа,
Лиш зеркало
Моя химера...