Повірити мене раптово змусив у дива...
Казав чарівні, теплії, привабливі слова...
І дні летіли, ніби музика жива,
Що крила розправляє й на щастя надиха...
Зустрілися очима у сутінках ночей...
Закарбували в пам'яті навіки вечір цей...
І сни цікавії у гості залітають...
Але чи варто бути разом нам... чи ні...
Цього, на жаль, вони не знають...
А в голові... неначе білі лебеді...кружляють різнобарвнії думки...
А у душі... самотній і тремтливій...
Сумують двоє милих голубків...