За мотивом твору Білоозерянської Чайки - "Зимовий маршрут"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897732
Довірю долю і життя своє трамваю -
Хай мчить він по зимовому маршруту...
Куди він привезе мене - не знаю,
Та хоч в минулому залишить зиму люту!
13.12.2020 - 20:54
P.S. Хоч твір написаний не так вже й давно, в якості коментаря до твору, а світлина з Інтернету зроблена може років або два, або три тому, це зображення в комплекті з моїм текстом відкинуло мене у далеке минуле. Киян та частих гостей столиці цей знімок навряд чи здивує, а от для інших читачів не буде лишнім пояснення... Київський трамвайний маршрут № 12 (Контрактова площа - Пуща-Водиця) єдиний, що проходить через ліс, до селища під Києвом. А тепер пояснення назви мого твору. 30 років тому, я вже шостий місяць поспіль їздив на трамваї цим маршрутом на роботу з Києва. Зими тоді були в основному сніжні. І от коли я задумав цю публікацію, то уявив що вірш я написав саме тоді! Тепер з такої позиції - як все пророчо складається... Перші роки роботи в Пущі, я іздив виключно цим трамваєм, тобто долю свою довірив йому. "Куди він привезе мене - не знаю" - це алегорія, бо насправді я знав куди їду і на якій зупинці треба виходити. А от в останній рядок можна багато чого вкласти з мого життя. Це, крім того, що зими були люті, - в основному - мій холостяцький побут в окремій квартирі, мов у клітці. І от у чому уявне пророцтво останнього рядка, так це те, що саме на роботі моя колега познайомила мене з майбутньою дружиною. Згодом я перебрався до неї, звідки до роботи можна дістатися тільки іншим маршрутом... автобусним. А з 2012 року я повністю пересів на... велосипед. Таким чином трамвай залишився в моєму минулому, а з ним, як бачим і люта зима, яка, доречі, залишилася символом мого холостяцтва. Тепер я посів своє місце у вічній весні, завдяки коханій дружині, ну і завдяки тому трамваю... з того далекого минулого.
А Ви знаєте, як мене жінка іноді зве, а точніше - частіше ніж моїм ім'ям? Ну, звісно ж - не знаєте Та повідомлю Вам... по секрету: "Зая"... А я тут подумав: А може в день знайомства з нею, я у трамваї їхав "зайцем"? Чесно - не пам'ятаю, але іноді був за мною такий гріх, та взагалі - це, все одно - мій щасливий квиток! Дякую за візит і оцінку
Інколи свою долю ми пишемо самі, пророчі сни, напевно, від Бога. Буває доля нас веде чи везе сама. Ви заслужили щасливий квиток, тому дякуйте доленці. Рада за Вас.
І не просто пишем... а з роками з'ясовуєм, що від долі не втікти. От як у мене з дружиною вийшло - після знайомства з нею, ми через тиждень розлучились і, я навіть подумав що назавжди. Але доля таки звела нас знову аж через 5 років... і вже назавжди!
Чудесные воспоминания!
Они романтики полны...
И зимы были более нарядными.
Жизнь холостяцкую вели...
Дождались радостной весны!
Спасибо! Страницы биографии поэта - щедрый дар!
C.GREY відповів на коментар ТАИСИЯ, 10.01.2021 - 01:58
Я помню чудные мгновенья -
Когда возил меня трамвай...
И я не против повторенья -
Пусть завезёт меня он в Рай!
Дуже цікава розповідь! Отже, в весну свого життя Ви в"їхали на трамваї №12! Обов"язково, будучи в Києві, проїдусь цим чарівним маршрутом. Може і мені пощастить
Дуже приємно, що моя історія так сподобалась! В такому разі, коли будете їхати в Пущу, то вже за лісом буде зупинка з назвою - "Третя лінія". Якщо вийти на ній, то зможете зайти до мене на роботу , але для Вас є кращий варіант: по цьому маршруту їздить один трамвайчик лише з бортовим номером 001. Це комбінований вагон - екскурсійне кафе на колесах. Проїхати на ньому - ось буде справжнє задоволення, і пощастить, гадаю, не менше. От же, Ласкаво просимо до столиці!
дуже тішуся, що Ви обрали правильний маршрут. Дякую, пане Сергію, за чудовий поетичний коментар і розповідь про минуле. Привіт пані Людмилі. Гарних свят.
Дуже вдячний, пані Марино, за Ваш твір, який і надихнув мене на такий коментар, а потім і на ностальгічні роздуми. Всьго Вам Наайкращого і не тільки на свята...