Все-таки ти забув... Все-таки мене покинув
Наодинці з моїм болем, відібравши усю віру.
Я не знала, що скажу, але так важко тримати
Ти мене поранив всю, без можливості кохати.
Якось так все стало зле, якось очі засльозило
Я не вірила у те, що немає до мене діла.
Ти постійно говорив, що нічого не змінилось
То чому тоді впустив темний морок в моє тіло.
Чомусь складно блукають думки, чомусь серце кричить у зневірі
Ну чому ти не можеш прийти і всилити надію й довіру?
Я ж постійно тебе бережу, в серці і душі все тобі маю
А ти просто не маєш жалю, відкидаєш мене, забуваєш.
Я від тебе прийму все, що є, навіть якщо ти скажеш погане
Серце може мені рознесе, але я тебе, знай, не пораню.
Якщо ти хочеш без мене йти, як не варта тебе я ні трохи
Я прийму все, що сам скажеш ти, не ображу тебе ненароком.
Але знай, я думки не зміню, не забуду про тебе, ти вір в це
Бо я точно тебе збережу, завжди буду тримати в собі це.
Якщо думаєш, що відійду, через те, що відчула я зраду
Не надійся, я трохи люблю і тримаю в душі цю розраду.
Ти ж все бачиш, що я вже твоя, що всі правила твої приймаю
То чому ти не бачиш що я без твоєї уваги згораю.
Я тримаюсь, я завжди борюсь, розпач в серце своє не пускаю
Але чесно, ні, я не змирюсь, вже не зможу крізь біль виживати...
ID:
900807
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Любовна та інтимна лірика
дата надходження: 10.01.2021 10:29:59
© дата внесення змiн: 10.01.2021 10:29:59
автор: ІраБо
Вкажіть причину вашої скарги
|
