Колись і ми бували козаками –
Читали тридцять книжок за місяць.
На совісті не мали чорні плями,
Казали ніжно: «Кохана, киця!»
Колись і ми бували рисаками –
Граючи долали перемоги,
Не соромились бути диваками,
Здавалось, що з нами завжди боги.
Нас гартувало життя поразками,
Й ми ставали кожний раз сильніші,
Мріяли пишатися нащадками,
Вірили: вони за нас мудріші.
Виявилось: були ми простаками,
Бо мудрість – старих людей надбання,
А молодь, як завжди, живе казками,
Йде до гіркоти Мудрості знання.
02.03.2021
К.
