Життя розмінявши на фантики
Свій час у долонях кришив.
Шалено хотілось романтики,
Мімішних рядків, не віршів.
І щиро хотілося віритий
Що є неймовірні дива,
Що можна цинізмом не міряти
Рожево-слюняві слова.
Що порівну можна й однаково
Одержати й дати. І ти
Зі щастя безмежного плакала,
А не боячись самоти...
Об сірість щодня розбиваються -
Так в мріях ми вмієм кохать.
Хтось завжди втекти намагається,
А інший догнати й піймать.
