І небом суне знов холодний фронт,
І не знайти вогню того й дещицю,
І хочу погляд загубити в горизонт,
Й у вирій проводжати сіру птицю.
Так шкода, проте осінь все ж мине,
Змішає моє серце із снігами.
Та голова моя без неї не засне —
Лежу один з порожніми дахами.
Крокую в ніч, іду чимдуж до неї.
Вона сміється і кудись веде.
Холодні зорі квітнуть мов лілеї.
Добраніч осінь, я люблю тебе.
2021
Стаськів М. А.
