U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_
U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_;
U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_
U_U_U_//U_U_U_U;
abab; aba cbc;
Очей твоїх блакить мені не усміхнеться,
Бо в них тепер лише жахливий темний сум,
Він розбиває все, неначе мутні шкельця,
що у тобі жило під світлим співом сурм.
Нові прийшли часи, ми вже не діти зовсім,
Та доля знов чомусь нагадує мені
У березневих снах спокійний погляд гордий,
І прокидаюсь я, палаючи в огні.
Ти, мабуть, вже чужа, тендітна донько Слави,
Або мене давно забула ти уже,
А віршики мої давно вже стали зайві,
Але дізнайся ти про сни мої бурхливі,
Які в заправдний світ вогнем женуть мене,
Аби в очах твоїх щось давнє пробудилось.
