U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_;
U_U_U_//U_U_U_U
U_U_U_//U_U_U_
U_U_U_//U_U_U_U;
abab; aba cbc;
Із книгами Рембо та Рільке
Почуй ти голос мій, незгадана дівице,
Чимдужче я кричу у твій незнаний світ,
Палаючи вогнем в обіймах лихолицих,
І тонучи у них, неначе у ріці.
Аж тиш настала ось над морем помарнілим,
Що з річки розплилось під небом твоїх зорь,
А очі більш мої твого не бачать світла –
Я каменем мерщій іду на рівне дно.
Без імені твого у марищах скорботи,
Без імені твого лежу на глибині,
Та вод страшний тягар, тягар важкий безодні...
Ізнову закипить колись шкло океяну,
Аби поглинув я ізнов води стрічки
І бачив знов оту очей небесних ману.
