На 17-й день квітня року 2021-го… (вольний гекзаметр)
_UU_UU_UU_UU_UU_U;
Kwiateczku suchy, ale mni kochany...
Jan Andrzej Morsztyn
Був я тоді школярем невисоким і зовсім скорботним,
Вірші писав про усякі дрібнички життя гамірного,
Часто блукав коридорами серед юнацького люду
І відзначався лиш норовом схильним до лютої бійки –
То осоружні для мене часи, заболочені тінню.
Я тоді тільки ставав на шляхи, що значущі сьогодні,
Тільки зростав як людина шляхетна та словом могутня,
Та досягнути зумів вже поважного посту у школі,
Хоч не бажав я ніколи такого високого місця
Через до скромности схильність уроджену, дивну для інших.
Піст той керовний було необхідно ділами зміцнити,
Тож відправляли мене по дорученнях різних повсюди;
Так, засідаючи разу одного із полчищем дужим,
Я нудьгував надзвичайно і сильно втомився від шуму,
Прагнув розваги якоїсь на тому зібранні важливім,
І, обернувшись раптово, побачив дівицю чарівну,
Що позіхала також безперервно з якоїсь причини.
Наче вітрами мене пройняло у хвилину ту милу,
Став роздивлятися діву без сорому вїдливим оком,
Був я помічений швидко та погляд здобув дивовижний,
Тихо дивилася дівчина в очі мої з півхвилини,
Потім писати взялась на папері тендітнії букви,
Той папірець передали мені крізь юрбу густолюдну,
Глянув я хутко на напис важливий і ймено дізнався,
Що не забуду ніколи, як перші всмідомлені миті;
Очі підвів, та красуні уже не побачив пянкої,
Десь розчинилася видивом раннього млистого поля,
Більше не бачив в житті я тієї дівчини ніколи,
Марні були намагання її на землі відшукати.
Того весняного дня написати вдалося сонета,
Що розпочав у житті мандрування до величі слова,
Знову зумів народитися, тільки тепер як вітія;
Досі несу у душі благодатний той вогник незмінний,
Він зігріває мене у години холодні донині,
Тільки шкода, що лиш вогник і той папірець залишились,
Більшого я не спромігся від дівчини тої узяти.
Друже, цей сайт тобі справжньої естетичної насолоди не подарує. Тут публікуються графомани із дебільними псевдонімами та ще більш дебільними віршами. Давай-но, закривай цю сторінку та йди копатися в електронних бібліотеках, читай нормальну поезію, що пройшла випробування часом і критикою, а не ось цей увесь бруд. Тут уже котрий рік іде змагання на найдебільніший і найбезталанніший твір.
- Давай-но, закривай цю сторінку та йди копатися в електронних бібліотеках, читай нормальну поезію, що пройшла випробування часом і критикою, а не ось цей увесь бруд
- Когда б вы знали, из какого сора
Растут стихи, не ведая стыда
