Десь там, на пагорбах дніпрових
Живе дівча, мале, тендітне:
Озерця-очі, тонкі брови,
Завжди усміхнене, привітне,
Римує серцем і душею,
Мов пташкою, в житті тріпоче:
Летить між небом і землею,
Пір'їнками добра лоскоче.
Бажає: злагоди і миру,
Щоб люди щастя відчували,
Щоб врешті проростала нива
Такими цінними хлібами,
Щоб сміх дитячий, наймиліший,
Лунав із кожного куточка,
А не просив в жахливій тиші
Хлібини краївця-шматочка.
Щоб пролітали небокраєм
Лише птахи та мирні крила,
Ракет і авіаударів
Щоб відступила дика сила.
Щоб наше дуже вправне військо
Від нечисті наш край звільнило!
Що підло так і по-злодійськи
Ті звірства на землі вчинила.
Молю: дай миру, святий Боже!
Щасливих днів, ясного неба!
Нехай молитва Переможе
І знищить ворога ганебно!
Бажаю справдиться надії:
На чисте небо, край розквітлий.
Лиш в Перемогу свято вірю,
Бо ж правда має засвітити!