Назавжди б забути про вічне,
Що в тиші ламає до скону..
Ти в мені, ти надто хронічна,
Я бачу тебе на іконах.
Щастя чи лихо - знати б хотів,
Щоб більше не було секрету.
Присвятив тобі б збірку віршів,
Щоб більше не бути поетом.
Тільки це, напевне, трагічно.
Лірика, тиша, сенс, я і ти.
Та чорна пилюка космічна
Вже за мною летить з висоти.
Назавжди - це значить до смерті,
А вічне - це тільки уявно..
Ти мені не дозволиш вмерти?
Твоя унікальність забавна..
