Ніч знову турбує питаннями,
А рими вложаться на лист.
Себе я лікую стражданнями,
Твій в свій переводячи зміст.
Я бачив тебе відсторонено,
Твій біль, твою працю, твій хист.
А зараз кажу тобі впевнено:
Поклич, я прискочу на свист.
Обшукую спогади. Де ж воно?
Чому ти так значна мені?
Уявою образ твій зроблено?
Ймовірність того є чи ні?
Мене не злякати зізнаннями.
Енігма відкритій душі,
Напевно, повна сподіваннями.
Едем нам відтворять вірші.
14.02.2011.